Кіста Бейкера — це заповнене синовіальною рідиною випинання в підколінній ямці, яке з’являється як наслідок надлишку рідини в колінному суглобі. Найчастіше вона не становить прямої загрози життю, але в частині випадків може розриватися або здавлювати сусідні судини й нерви, тому симптоми варто оцінювати вчасно, а не відкладати звернення до лікаря.
Що таке кіста Бейкера
Кіста Бейкера (підколінна, або поплітеальна кіста) — це не пухлина, а розтягнута синовіальною рідиною суглобова сумка (бурса), розташована між сухожиллями литкового і напівперетинчастого м’язів у підколінній ямці, позаду колінного суглоба. У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) стан позначається кодом M71.2. Ця бурса в нормі існує в багатьох людей і в невеликому обсязі не викликає скарг; проблема виникає, коли в колінному суглобі накопичується надлишкова синовіальна рідина і через природне сполучення суглобової порожнини з бурсою частина цієї рідини переходить у неї, розтягуючи стінки та формуючи помітне випинання.
Чому кіста утворюється саме під коліном
Анатомічно колінний суглоб і підколінна бурса сполучені між собою вузьким каналом, через який синовіальна рідина може вільно перетікати з суглобової порожнини в бурсу. У здоровому суглобі це не призводить до жодних симптомів. Але коли в самому колінному суглобі є запалення чи надлишкова продукція синовіальної рідини — через артроз, пошкодження меніска чи інший процес усередині суглоба, — рідина накопичується і в бурсі теж, оскільки клапанний механізм цього сполучення часто працює лише в один бік: рідина легко потрапляє в бурсу, але не завжди вільно повертається назад у суглоб. Так поступово формується помітне випинання саме в підколінній ямці, а не в іншій ділянці ноги.
Первинна і вторинна кіста Бейкера
У дітей та підлітків кіста Бейкера частіше буває первинною — виникає сама по собі, без супутнього захворювання колінного суглоба, і нерідко з часом зменшується або зникає самостійно. У дорослих переважає вторинна форма: кіста з’являється як наслідок вже наявної патології колінного суглоба (артрозу, пошкодження меніска, запалення синовіальної оболонки) і рідко минає сама, поки не усунено чи не проконтрольовано першопричину в самому суглобі.
Причини появи кісти Бейкера
Основна причина — це будь-який стан, що супроводжується надлишковим виробленням синовіальної рідини в колінному суглобі. Найчастіше кісту Бейкера пов’язують із такими станами:
- остеоартроз колінного суглоба — поступове руйнування хряща, що супроводжується подразненням синовіальної оболонки;
- пошкодження меніска колінного суглоба, зокрема розриви заднього рогу, що межує з підколінною ділянкою;
- ревматоїдний артрит та інші запальні захворювання суглобів;
- синовіт — запалення синовіальної оболонки суглоба з підвищеним виробленням рідини;
- подагра та інші стани, що супроводжуються накопиченням надлишку синовіальної рідини в суглобі.
Тому кіста Бейкера — це майже завжди не самостійна хвороба, а сигнал про те, що всередині колінного суглоба відбувається якийсь процес, що потребує уваги. Це одна з причин, чому важливо не лише зменшити саме випинання, а й з’ясувати, чи є в суглобі супутній артроз чи пошкодження меніска — про діагностику цих станів детальніше в статтях про артроз чи артрит та меніск колінного суглоба.
Симптоми: як виглядає і як болить кіста Бейкера
Невелика кіста Бейкера нерідко взагалі не спричиняє жодних відчутних симптомів і виявляється випадково під час УЗД чи МРТ з іншого приводу. У міру збільшення розміру з’являються характерні скарги.
Перші ознаки, на які варто звернути увагу
Найпоширеніші перші прояви — це помітна припухлість чи випинання в підколінній ямці, яке легше відчути при розгинанні коліна і яке може ставати меншим при згинанні; відчуття розпирання чи тиску позаду коліна, особливо після тривалого стояння, ходьби чи фізичного навантаження; а також деяке обмеження повного згинання коліна через відчуття перешкоди. Біль при цьому не завжди виражений: частина пацієнтів описує радше дискомфорт і відчуття стороннього тіла, ніж гострий біль, а виражений біль з’являється переважно при присіданні, тривалій ходьбі чи безпосередньому тиску на кісту.
Коли кіста небезпечна: розрив кісти, здавлення судин і нервів
У частини пацієнтів кіста Бейкера може розірватися — стінка бурси не витримує внутрішнього тиску, і синовіальна рідина виходить у навколишні м’які тканини гомілки. Це супроводжується раптовим гострим болем, набряком і почервонінням гомілки, що зовні може дуже нагадувати інші, значно небезпечніші стани. Рідше велика кіста здавлює сусідні судини чи нерви підколінної ділянки, викликаючи оніміння, поколювання чи набряк нижче коліна. Обидві ситуації потребують невідкладної консультації лікаря, а не самостійного спостереження в домашніх умовах.
Кіста Бейкера чи тромбоз: чому це треба розрізнити одразу
Важливо: раптовий гострий біль і набряк гомілки, що швидко наростає, можуть бути ознакою не лише розриву кісти Бейкера, а й тромбозу глибоких вен — стану, що потребує невідкладної медичної допомоги. Обидва стани зовні виглядають дуже схоже — набряк, біль, іноді почервоніння гомілки, — але тромбоз глибоких вен становить пряму загрозу для здоров’я і вимагає термінового звернення до лікаря чи виклику швидкої допомоги, а не очікування на плановий прийом. Самостійно достовірно відрізнити ці два стани неможливо: остаточно з’ясувати причину набряку можна лише після огляду лікаря та, за потреби, доплерографії вен. Тому при раптовому вираженому набряку та болю гомілки правильна тактика — невідкладне звернення по медичну допомогу, а не очікування, поки симптом мине сам.
Діагностика кісти Бейкера
Діагностика починається з огляду ортопеда-травматолога: лікар оцінює розташування, розмір і консистенцію випинання, перевіряє, чи змінюється воно при згинанні й розгинанні коліна, і збирає анамнез — коли з’явилися симптоми, чи були раніше проблеми з колінним суглобом. Для підтвердження діагнозу та оцінки стану самого суглоба застосовують такі методи:
- УЗД колінного суглоба та підколінної ділянки — найчастіше достатній і доступний метод для підтвердження кісти Бейкера, її розміру та зв’язку із суглобовою порожниною;
- МРТ колінного суглоба — дозволяє детальніше оцінити стан меніска, хряща та зв’язок, якщо є підозра на супутнє пошкодження всередині суглоба;
- доплерографія вен гомілки — призначається за потреби відрізнити симптоми кісти від тромбозу глибоких вен, особливо при гострому болю й набряку;
- диференційна діагностика з іншими утвореннями підколінної ділянки — аневризмою підколінної артерії, ліпомою чи пухлиною м’яких тканин, які трапляються значно рідше, але мають бути виключені при нетиповій картині.
Про те, який саме метод — МРТ чи УЗД — підійде в конкретній ситуації, детальніше можна прочитати в статті МРТ чи УЗД суглоба.
Лікування кісти Бейкера
Підхід до лікування залежить передусім від того, яка причина спричинила появу кісти, наскільки вона турбує пацієнта та чи є ознаки ускладнень. У більшості випадків лікування починають з консервативних методів і паралельно з’ясовують та коригують першопричину в самому суглобі.
Консервативне лікування без операції
Консервативний підхід спрямований одночасно на зменшення симптомів кісти та на лікування супутнього стану колінного суглоба, який спричинив надлишкове вироблення синовіальної рідини. Він може включати нестероїдні протизапальні засоби для зменшення болю й запалення, фізіотерапію, обмеження навантажень, що провокують симптоми, а за потреби — пункцію кісти з аспірацією рідини та внутрішньосуглобове введення кортикостероїду для зменшення запалення в самому суглобі. Конкретну схему лікар підбирає індивідуально, залежно від причини, розміру кісти та вираженості скарг; детальніше про подібні методи — у статті про консервативне лікування суглобів.
Чи може кіста розсмоктатися сама
Так, у частини пацієнтів, особливо в дітей та при невеликому розмірі первинної кісти, вона може зменшитися чи зникнути самостійно з часом. У дорослих із вторинною кістою Бейкера, пов’язаною з артрозом чи пошкодженням меніска, самостійне зникнення відбувається значно рідше — кіста, як правило, зберігається чи повторно з’являється, поки не усунено чи не проконтрольовано процес усередині суглоба. Точний прогноз для конкретного випадку може дати лише лікар після огляду й діагностики.
Коли потрібна операція
Хірургічне лікування розглядають, якщо кіста велика, викликає виражений дискомфорт, здавлює сусідні структури, повторно з’являється після пункції або якщо є чітке показання усунути причину всередині суглоба хірургічним шляхом — наприклад, зашити чи резекувати пошкоджений меніск. У таких випадках нерідко застосовують артроскопію колінного суглоба: через мінімальні проколи лікар усуває внутрішньосуглобову причину (наприклад, пошкодження меніска) і за потреби впливає на саме сполучення із кістою, що знижує ймовірність повторної появи випинання. В окремих випадках проводять пряме хірургічне висічення кісти. Рішення про доцільність і тип операції ухвалює лікар індивідуально, з урахуванням причини, розміру кісти та стану суглоба в цілому.
Що не можна робити при кісті Бейкера
При появі симптомів кісти Бейкера варто уникати дій, які можуть посилити запалення чи спровокувати ускладнення до консультації лікаря:
- прогрівання підколінної ділянки (грілки, гарячі компреси, сауна) — тепло може посилити запалення й набряк;
- інтенсивний масаж чи розтирання підколінної ямки без призначення лікаря;
- глибокі присідання та інші рухи з максимальним згинанням коліна, що посилюють тиск на кісту;
- самостійне проколювання чи спроби видавити кісту в домашніх умовах — це підвищує ризик інфікування та інших ускладнень.
Якщо симптоми з’явилися вперше або раптово посилилися, правильна тактика — звернутися до лікаря для огляду, а не намагатися впоратися із ситуацією самостійно.