Тендиніт — це запалення сухожилля, яке найчастіше виникає через повторюване перевантаження чи мікротравматизацію: у місці, де сухожилля прикріплюється до кістки або постійно труться під час руху. Найпоширеніші прояви — біль при русі та навантаженні в ділянці плеча, коліна, ліктя чи ахіллового сухожилля, і в більшості випадків стан добре піддається консервативному лікуванню, якщо вчасно розвантажити ушкоджену ділянку та звернутися до лікаря.
Що таке тендиніт
Сухожилля — це щільна сполучнотканинна структура, що складається переважно з колагенових волокон і з’єднує м’яз із кісткою, передаючи зусилля м’яза на кістку під час руху. Тендиніт — це запальний процес у товщі сухожилля або в місці його прикріплення, який виникає у відповідь на повторювані мікротравми: коли навантаження на сухожилля перевищує його здатність відновлюватися між тренуваннями чи робочими рухами. У Міжнародній класифікації хвороб стани, пов’язані з ураженням сухожиль, охоплюють діапазон кодів M65–M77 залежно від конкретної локалізації та типу ураження.
Тендиніт, тендиноз і тендовагініт: у чому різниця
Ці терміни часто плутають, хоча вони позначають різні процеси. Тендиніт — це власне запалення сухожилля, яке типово виникає на ранній стадії перевантаження і супроводжується активним запальним процесом. Тендиноз — це хронічна дегенеративна зміна структури сухожилля без вираженого запалення, що розвивається, коли перевантаження триває довго і сухожилля поступово втрачає нормальну структуру колагенових волокон. Тендовагініт — це запалення не самого сухожилля, а синовіальної оболонки, що його оточує (сухожильного піхви), і найчастіше трапляється там, де сухожилля проходить через вузький канал — наприклад, тендовагініт де Кервена в ділянці зап’ястка. На практиці ці стани нерідко співіснують чи переходять один в інший, тому точний діагноз визначає лікар після огляду.
Причини тендиніту
Основна причина тендиніту — це повторюване перевантаження сухожилля, коли частота чи інтенсивність рухів не дає тканині достатньо часу для відновлення. До найпоширеніших факторів належать:
- повторювані рухи в спорті чи професійній діяльності — біг, плавання, робота з піднятими руками, ручна праця з вібрацією;
- вікові зміни сухожилля — з віком колагенові волокна поступово втрачають еластичність, що підвищує вразливість до мікротравм;
- прийом деяких лікарських засобів, зокрема антибіотиків групи фторхінолонів, які за певних умов підвищують ризик ураження сухожиль;
- цукровий діабет та порушення обміну речовин, що впливають на якість сполучної тканини;
- ревматичні захворювання, що супроводжуються запаленням навколосуглобових тканин;
- порушення біомеханіки руху — неправильна техніка тренувань, невідповідне взуття, дисбаланс м’язів, що перерозподіляє навантаження на сухожилля.
Найчастіше тендиніт розвивається не через одну ізольовану причину, а через поєднання кількох факторів одночасно — наприклад, різке збільшення інтенсивності тренувань у людини середнього віку з наявними порушеннями біомеханіки стопи. Саме тому лікар при первинному огляді зазвичай розпитує не лише про сам біль, а й про зміни у фізичній активності, режимі тренувань, взутті чи умовах праці за останні тижні перед появою симптомів — це допомагає визначити провокуючий фактор і скоригувати його паралельно з лікуванням самого запалення.
Види тендиніту за локалізацією
Тендиніт може розвиватися практично в будь-якому сухожиллі тіла, але є кілька локалізацій, які трапляються найчастіше і мають свої особливості перебігу.
Тендиніт плечового суглоба і кальцифікуючий тендиніт
У ділянці плеча найчастіше уражається сухожилля надостьового м’яза, що входить до складу ротаторної манжети плеча — групи м’язів і сухожиль, які стабілізують плечовий суглоб і забезпечують рухи руки. Окремо виділяють кальцифікуючий тендиніт плеча — стан, коли в товщі сухожилля відкладаються кристали кальцію, що може супроводжуватися вираженим гострим болем, особливо при спробі підняти руку. Кальцифікуючий тендиніт нерідко проходить кілька стадій — від безсимптомного відкладення кальцію до гострого больового загострення, коли організм починає резорбувати ці відкладення.
Тендиніт коліна («коліно стрибуна»)
Тендиніт власної зв’язки надколінка, який в спортивній медицині часто називають «коліном стрибуна», типово розвивається у людей, що займаються видами спорту з частими стрибками та різкими рухами — волейболом, баскетболом. Біль зазвичай локалізується безпосередньо під надколінком і посилюється при присіданні, стрибках чи тривалому сидінні із зігнутим коліном.
Тендиніт ахіллового сухожилля
Ахіллове сухожилля — найпотужніше сухожилля тіла людини, що з’єднує литковий м’яз з п’ятковою кісткою, і воно особливо вразливе до перевантаження при бігу чи різкому збільшенні інтенсивності тренувань. Тендиніт ахіллового сухожилля супроводжується болем і скутістю по задній поверхні гомілки над п’ятою, що часто найбільш виражені вранці чи після періоду спокою.
Тендиніт ліктя і зап’ястка
До цієї групи належить, зокрема, латеральний епікондиліт («лікоть тенісиста») — запалення сухожиль м’язів-розгиначів передпліччя в місці їх прикріплення до зовнішнього надвиростка ліктьової кістки, а також тендовагініт де Кервена — ураження сухожиль великого пальця кисті в ділянці зап’ястка. Обидва стани часто пов’язані з повторюваними рухами кисті та передпліччя — як спортивними, так і побутовими чи професійними.
Тендиніт стопи
У ділянці стопи тендиніт частіше уражає сухожилля задньої великогомілкової м’язи чи малогомілкових м’язів і супроводжується болем при ходьбі, особливо на нерівній поверхні чи при тривалому навантаженні. Причиною нерідко стають порушення біомеханіки стопи, невідповідне взуття або різке збільшення фізичної активності.
Симптоми тендиніту
Незалежно від локалізації, для тендиніту характерний спільний набір ознак: біль, що посилюється при русі та навантаженні ураженого сухожилля і зменшується у спокої; локальний набряк чи потовщення в ділянці сухожилля; крепітація — характерне відчуття тертя чи хрускоту при русі, яке іноді можна навіть почути; біль при пальпації (натисканні) на сухожилля; а також ранкова скутість, коли рухи в перші хвилини після пробудження чи тривалого спокою даються важче, а потім поступово «розроблюються». Вираженість симптомів варіює від легкого дискомфорту при навантаженні до вираженого болю, що заважає звичній активності. Часто симптоми розвиваються поступово: спершу дискомфорт з’являється лише під час чи одразу після навантаження і минає у спокої, а якщо перевантаження триває, біль може зберігатися й у стані спокою, заважаючи повсякденним рухам і навіть сну, якщо уражена ділянка притискається під час лежання.
Діагностика
Діагностика тендиніту починається з клінічного огляду: лікар оцінює локалізацію болю, перевіряє його зв’язок з певними рухами та навантаженням, а також збирає анамнез — які навантаження передували появі симптомів. Для підтвердження діагнозу та оцінки ступеня ураження застосовують:
- УЗД сухожилля — доступний і інформативний метод, що дозволяє побачити потовщення, запальні зміни чи розриви волокон сухожилля;
- МРТ суглоба — призначається при потребі детальнішої оцінки стану сухожилля та навколишніх структур, зокрема при підозрі на частковий розрив;
- рентген — застосовується переважно для виявлення кальцинатів, наприклад при підозрі на кальцифікуючий тендиніт плеча.
Детальніше про вибір методу діагностики можна прочитати у статті про МРТ суглоба.
Лікування тендиніту
Лікування тендиніту в переважній більшості випадків консервативне і спрямоване на зменшення запалення, розвантаження сухожилля та поступове повернення до нормального навантаження. Хірургічне лікування розглядають лише в окремих випадках, коли консервативні методи не дають результату протягом тривалого часу.
Перші кроки: відпочинок і розвантаження
На початковому етапі важливо тимчасово обмежити навантаження, що провокує біль, і дати сухожиллю час на відновлення. У спортивній медицині для гострої фази перевантаження сухожиль та м’яких тканин нерідко застосовують принцип PEACE & LOVE, що поєднує захист ураженої ділянки, контрольоване піднесення кінцівки, уникнення протизапальних препаратів у перші дні (за призначенням лікаря), компресію та освіту пацієнта на першому етапі, а згодом — поступове навантаження, оптимізм щодо відновлення, вправи та повернення до активності на другому.
ЛФК і фізіотерапія
Лікувальна фізкультура — одна з основних складових лікування тендиніту, зокрема ексцентричні вправи, під час яких м’яз подовжується під навантаженням (наприклад, контрольоване опускання п’яти при тендиніті ахіллового сухожилля). Такі вправи стимулюють перебудову колагенових волокон сухожилля і є однією з найбільш досліджених консервативних методик. Фізіотерапевтичні методи, зокрема ударно-хвильова терапія, також застосовуються для стимуляції відновлення тканини сухожилля, особливо при хронічному перебігу чи наявності кальцинатів.
Ін’єкції: коли доречні кортикостероїди і PRP
Ін’єкційне лікування розглядають, коли біль заважає повсякденній активності, а розвантаження й ЛФК не дають достатнього ефекту. Кортикостероїдні ін’єкції зменшують запалення й біль, але їх застосування в ділянці ахіллового сухожилля має підвищений ризик — введення кортикостероїда безпосередньо в товщу ахіллового сухожилля пов’язане з ризиком його розриву, тому лікарі зазвичай уникають таких ін’єкцій саме в цій локалізації або застосовують їх з особливою обережністю. Альтернативою є PRP-терапія (ін’єкції збагаченої тромбоцитами плазми), яка спрямована на стимуляцію природного відновлення тканини сухожилля; детальніше про метод — у статті про PRP-терапію.
Коли потрібна операція
Хірургічне лікування розглядають у відносно рідкісних випадках — коли консервативне лікування протягом тривалого часу (зазвичай кілька місяців) не дає результату, або при частковому чи повному розриві сухожилля. Операція може включати видалення дегенеративно змінених ділянок тканини сухожилля, видалення кальцинатів чи відновлення цілісності сухожилля при розриві. Рішення про доцільність операції лікар ухвалює індивідуально, з урахуванням локалізації, тривалості симптомів і результатів попереднього лікування.
Чи можна лікувати тендиніт вдома
На початковому етапі, при помірних симптомах, можна самостійно обмежити навантаження, що провокує біль, і докласти холод до ураженої ділянки в перші дні після загострення — це допомагає зменшити біль і набряк. Місцеві протизапальні засоби у формі гелю чи мазі також можуть полегшити симптоми на ранньому етапі — конкретний препарат і тривалість застосування варто уточнити в лікаря чи фармацевта, оскільки вибір залежить від індивідуальних протипоказань. Водночас самолікування небезпечне, якщо біль виражений, зберігається довше кількох тижнів, посилюється попри відпочинок, або якщо є підозра на розрив сухожилля (раптовий різкий біль, відчуття «клацання», неможливість виконати звичний рух). У таких випадках самостійне продовження навантаження без діагностики може погіршити стан сухожилля та ускладнити подальше лікування. Окрема ситуація — раптовий різкий біль з відчуттям «удару» чи «розриву», після якого рух стає різко обмеженим або неможливим: це може свідчити про частковий або повний розрив сухожилля і потребує якнайшвидшого огляду лікаря, а не очікування, поки біль сам мине.