Розтягнення зв’язок і розрив зв’язки — це не два різні стани, а різні ступені однієї й тієї самої травми: пошкодження волокон зв’язки під надмірним навантаженням. «Розтягнення» — побутова назва легкого ступеня пошкодження, тоді як «розрив» може бути частковим або повним і потребує зовсім іншого підходу до лікування. Точно відрізнити ступінь пошкодження можна лише після огляду лікаря, але є ознаки, які варто знати ще до візиту до травматолога.
Що таке зв’язки і як вони пошкоджуються
Зв’язки — це щільні тяжі сполучної тканини, багаті на колагенові волокна, які з’єднують кістки між собою і стабілізують суглоб, обмежуючи його рух у межах фізіологічної норми. Крім механічної функції, зв’язки містять нервові закінчення, що відповідають за пропріоцепцію — здатність мозку «відчувати» положення суглоба в просторі без візуального контролю, що важливо для координації рухів і запобігання повторним травмам.
Пошкодження зв’язки — травматологи називають це дисторсією — виникає, коли рух у суглобі перевищує його нормальну амплітуду: наприклад, при підвертанні стопи, різкому повороті коліна з фіксованою стопою чи падінні на витягнуту руку. Залежно від сили та напрямку руху, що спричинив травму, волокна зв’язки можуть лише розтягнутися, надірватися частково або розірватися повністю.
Три ступені пошкодження зв’язок
У травматології пошкодження зв’язок прийнято поділяти на три ступені тяжкості:
- I ступінь (розтягнення) — мікроскопічне пошкодження окремих волокон зв’язки без порушення її цілісності загалом; зв’язка залишається спроможною виконувати свою стабілізуючу функцію;
- II ступінь (частковий розрив) — розрив частини волокон зв’язки, що частково порушує її функцію та може супроводжуватися певною нестабільністю суглоба;
- III ступінь (повний розрив) — повний розрив зв’язки, коли вона втрачає здатність стабілізувати суглоб, що часто супроводжується вираженою нестабільністю та потребує окремого підходу до лікування, іноді хірургічного.
Визначити ступінь пошкодження на власний розсуд, орієнтуючись лише на відчуття, неможливо — для цього потрібен огляд лікаря та, за потреби, інструментальна діагностика.
Як відрізнити розтягнення від розриву
Біль, набряк і синець
При розтягненні (I ступінь) біль зазвичай помірний, наростає поступово, набряк невеликий, а синець (гематома), якщо й з’являється, то незначний. При частковому чи повному розриві (II–III ступінь) біль найчастіше різкий, виникає одразу в момент травми, набряк наростає швидко — протягом перших годин, а гематома може бути вираженою й поширюватися на сусідні ділянки кінцівки. Додатковою ознакою серйознішого пошкодження є хрускіт чи клацання, яке людина може почути чи відчути безпосередньо в момент травми, — це нерідко супроводжує саме розрив, а не просте розтягнення.
Нестабільність суглоба
Ключова відмінність розриву від розтягнення — відчуття нестабільності суглоба: враження, що суглоб «підкошується», «випадає» чи не тримає звичне навантаження навіть після того, як гострий біль трохи вщухає. При простому розтягненні зв’язка зберігає стабілізуючу функцію, тому вираженого відчуття нестабільності зазвичай немає, хоча рух і може бути болючим.
Коли підозрювати перелом
Деякі ознаки можуть свідчити не лише про пошкодження зв’язки, а й про супутній чи альтернативний перелом кістки: виражена деформація кінцівки, неможливість опертися на кінцівку взагалі, різкий біль безпосередньо над кісткою (а не над зв’язкою), а також набряк, що поширюється на всю кінцівку, а не локалізується в ділянці суглоба. У таких випадках самостійно відрізнити перелом від тяжкого розтягнення неможливо — потрібен огляд травматолога і, як правило, рентген.
Перша допомога при травмі зв’язок
У перші години після травми зв’язок сучасний підхід до першої допомоги описує протокол PEACE & LOVE: захист ушкодженої ділянки від подальшого навантаження, контрольоване підвищене положення кінцівки, уникнення протизапальних препаратів і надмірного прогрівання в гострій фазі (за призначенням лікаря), помірна компресія еластичним бинтом та інформування пацієнта про подальші кроки — а вже за кілька днів, при поліпшенні стану, поступове повернення до навантаження, оптимістичний настрій щодо відновлення, вправи на відновлення рухливості й повернення до звичної активності.
У перші години після травми варто прикладати холод до ушкодженої ділянки через тканину (не безпосередньо на шкіру) на короткі проміжки часу — це допомагає зменшити біль і набряк. Чого точно не варто робити одразу після травми: прогрівати ушкоджену ділянку (гарячі компреси, грілка, сауна) — тепло посилює набряк і запалення; активно масажувати чи розтирати травмоване місце; вживати алкоголь — він розширює судини і посилює набряк, а також маскує біль, через що легко пропустити погіршення стану; продовжувати навантажувати травмовану кінцівку «через силу», сподіваючись, що це минеться саме собою.
Коли потрібно терміново до травматолога
Звернутися до лікаря варто якомога швидше, якщо є хоча б одна з таких ознак: видима деформація суглоба чи кінцівки; оніміння, поколювання чи зміна кольору шкіри нижче місця травми (можлива ознака здавлення судин чи нервів); повна неможливість наступити на ногу чи опертися на пошкоджену кінцівку; набряк, що швидко й помітно наростає протягом кількох годин; а також будь-яка підозра на перелом, описана вище. Ці ознаки — привід звернутися по допомогу негайно, а не відкладати візит до лікаря на кілька днів у надії, що стан покращиться самостійно. Детальніше про те, з якими травмами звертаються до травматолога і коли варто звертатися по невідкладну допомогу, — на сторінці травматологія клініки.
Діагностика
Діагностика починається з огляду травматолога: лікар оцінює характер болю, наявність набряку й гематоми, перевіряє стабільність суглоба за допомогою спеціальних клінічних тестів і збирає анамнез травми — це часто вже дає достатньо інформації для попереднього визначення ступеня пошкодження. За потреби призначають інструментальну діагностику: рентген — насамперед для виключення перелому кістки, оскільки самі зв’язки на рентгені не візуалізуються; УЗД суглоба — дозволяє оцінити стан м’яких тканин, зокрема часткових пошкоджень зв’язки, безпосередньо під час прийому; МРТ — найточніший метод для детальної оцінки ступеня розриву зв’язки та супутніх пошкоджень інших структур суглоба, який призначають при підозрі на серйозніше (II–III ступеня) пошкодження чи неоднозначній клінічній картині.
Лікування залежно від ступеня
Підхід до лікування напряму залежить від ступеня пошкодження зв’язки. При I ступені (розтягненні) зазвичай достатньо функціонального лікування — тимчасового обмеження навантаження, еластичного бинтування чи легкого ортеза та поступового повернення до активності з ЛФК. При II ступені (частковому розриві) частіше застосовують іммобілізацію — фіксацію суглоба ортезом чи гіпсовою повʼязкою на певний період, щоб дати пошкодженим волокнам зв’язки час на загоєння, з подальшою реабілітацією та ЛФК для відновлення рухливості й сили. При III ступені (повному розриві), особливо якщо зв’язка відіграє ключову роль у стабільності суглоба (наприклад, передня хрестоподібна зв’язка колінного суглоба), лікар може рекомендувати хірургічну реконструкцію зв’язки — операцію, під час якої відновлюють цілісність пошкодженої структури, найчастіше артроскопічним, малоінвазивним методом. Детальніше про такі операції — на сторінці артроскопічної реконструкції зв’язок. Остаточне рішення про тактику лікування завжди ухвалює лікар індивідуально, з урахуванням ступеня пошкодження, локалізації та способу життя пацієнта.
Де найчастіше трапляються травми зв’язок
Гомілковостопний суглоб
Розтягнення й розриви зв’язок гомілковостопного суглоба — одна з найпоширеніших травм, що виникає переважно при підвертанні стопи під час ходьби чи спорту. Детальніше про особливості діагностики й лікування травм саме цієї локалізації — в окремій статті про травми гомілковостопного суглоба.
Колінний суглоб
У колінному суглобі найчастіше пошкоджуються передня хрестоподібна, задня хрестоподібна та бічні зв’язки — типово при різкому повороті тіла з фіксованою стопою чи прямому ударі по коліну під час контактних видів спорту. Детальніше про механізм і лікування такого пошкодження — у статті про розрив передньої хрестоподібної зв’язки.
Кисть і зап’ясток
Розтягнення зв’язок кисті й зап’ястка часто трапляються при падінні на витягнуту руку чи різкому перегинанні кисті — наприклад, у спорті з м’ячем чи побутових падіннях. Хоча ці травми зазвичай менш небезпечні за розриви зв’язок великих суглобів, тривала нестабільність зап’ястка після нелікованого розриву може заважати звичній активності, тому і при цій локалізації варто звернутися до травматолога, якщо симптоми не минають за кілька днів.